Інтернет-квитки по-українськи: кілька секунд, аби придбати - година, аби оформити

Вже 3 роки українці користуються можливістю купувати квитки в Інтернеті. Для цього варто зайти на сайт «Укрзалізниці», вибрати напрямок, дату та ввести дані своєї банківської картки. Далі друкуєте код – чи записуєте його.

Але не поспішайте радіти, бо це в Європі він замінює вам проїзний документ, а у нас сучасні технології закінчуються у... черзі в касу, зауважує Олексій Пшемиський, ICTV. Квиток все одно треба оформляти. І бажано прийти хоча б за годину до відправки потяга, бо можна не встигнути.

В «Укрзалізниці» кажуть: система й досі експериментальна. Обійтися без кас можуть лише пасажири потягів Інтерсіті та 37-го поїзду Київ-Донецьк. Там у стюартів є спеціальні сканери. Хоча насправді вони не завжди працюють.

На інших ж напрямках така послуга поки невигідна, кажуть залізничники. Адже лише 7% українців купують квитки через Інтернет. А надати такі сканери всім провідникам – це мільйони гривень.

«Це в Hyundai 9 вагонів, а у звичайних поїздів – 18-20. Це 20 приладів – на кожен потяг. На 70 людей 20 приладів – мабуть, нераціонально», - пояснює начальник відділу інформаційних технологій «Укразалізниці» Любов Куцолощенко.

Проблеми виникають і в пасажирів швидкісних поїздів. На проміжній станції Дніпродзержинськ на посадку – лише 2 хвилини. Але з дев’яти дверей тут відкривають тільки три. Тож посадка перетворюється на неабияке випробування. Двері не ламаються, їх просто... нікому відкривати.

На столичному вокзалі потяг Інтерсіті+ Київ-Донецьк обслуговують 9 стюартів. Але за кілька хвилин до відправлення 6 із них... сходять. «Так склалося, що лише троє стюартів. Ми робимо все, для того, щоб вони сіли в потяг. Стараємось не залишати пассажира на пероні з квитком», - запевняє старший стюарт потяга Інтерсіті+ «Київ-Донецьк» Олександр Хомяк.

Та всі намагання стюартів нівелюються в момент, коли людина здає крос уздовж кількох закритих вагонів з валізою, квитком, а тепер ще й паспортом в руках. І такі непродумані дрібниці часто псують бажання залізничників поліпшити комфорт пасажирів.