Новий законопроект про електронні комунікації: зауважень менше не стало

Новий проект Закону «Про електронні комунікації» 15 жовтня був внесений до Верховної Ради України під реєстраційним номером 2264.  Документ, що може суттєво вплинути на долю цілої телеком-галузі, згідно пояснювальної записки, встановлює засади державного управління та регулювання у сфері електронних комунікацій, що, відповідатимуть вимогам часу та євроінтеграційним процесам, для розвитку сфери електронних комунікацій в Україні. Однак законопроект в експертному середовищі сприйняли неоднозначно – від беззастережної підтримки до повного несприйняття. Ми продовжуємо розбиратися в тонкощах і особливостях цього документу.

InternetUA продовжує серію публікацій, в рамках якої експерти і гравці ринку обговорюють законопроект про електронні комунікації. В цій публікації свій аналіз законопроекту пропонує голова ГО «Всеукраїнська асоціація «Інформаційна безпека та інформаційні технології», експерт з  е-урядування і захисту персональних даних Лілія Олексюк.

Проект Закону України «Про електронні комунікації» (номер 2264 від 15.10.2019), внесений народними депутатами на заміну попереднього, що викликав шквал критики, буде отримувати не набагато менше зауважень і пропозицій. Пройдемось по найбільш критичним і ключовим з них. Вони уже озвучувалися неодноразово,  але якщо їх не врегулювати на даному етапі, прийняття проекту в такій редакції буде для споживачів просто катастрофою.

1) «національний регулятор – орган державного регулювання у сфері електронних комунікацій». Без внесення змін до Конституції із визначенням: хто і на яких засадах створює цей орган, який його статус, хто і на яких засадах призначає і звільняє його керівництво, принципи його фінансування, повноваження і процедури взаємодії з іншими органами (Антимонопольним комітетом, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних комунікацій), визначення його повноважень (обмеження) у регулюванні доступу до мережі Інтернет замість повної заборони (хоча універсальна послуга містить «послугу широкосмугового доступу до мережі Інтернет»).

2) Споживач і кінцевий споживач (абонент) – питання виділення в термінології обов’язковості для абонента договору і відсутності договору для споживача викликає лише подив. За текстом проекту далі зустрічаються страшні юридичні конструкції, хоча можна було б обмежитись термінологією цивільного права. Особливу увагу звертає стаття 35 у взаємозв’язку із статтею 53 та 58. Якщо це спроба «обійти» наріжний камінь – ідентифікацію і реєстрацію мобільних абонентів послуги передплати, вийшло геть не добре.

3) Універсальна послуга у ст. 54 вийшла зовсім обмеженою, а речення «Держава забезпечує доступність універсальних послуг та відповідність універсальних послуг встановленим показникам якості» викликає здивування, оскільки законопроектом не встановлено механізмів для цього.

4) Питання вирішення спорів для споживачів та відшкодування збитків передбачено лише в судовому порядку і тільки для тих, хто має договір (ст. 44.), при цьому для постачальників електронних комунікаційних послуг передбачено процедуру оскарження через регулятора.

Тобто проектом навіть не надається право споживачам іншої процедури, передбаченої Законом України «Про захист прав споживача», а також відсутні повноваження регулятора здійснити заходи державного нагляду (контролю) за скаргами споживачів (хоча ст. 22 дає право звернення споживачам, а які може вжити заходи реагування регулятор – проектом не визначено).

5) Передбачено прозорість для регулятора, а для постачальників – жодних обов’язків прозорості.

6) Стаття 37 потребує приведення у відповідність до законодавства у сфері захисту персональних даних в частині використання термінології («схоронність» замінити на «захист»). І чомусь йдеться тільки про кінцевого споживача (абонента), хоча споживач має такі самі права щодо захисту його персональних даних, а юридичні особи – на конфіденційність.

7) Стаття 64 для фізичних осіб-підприємців дає необмежене поле для зловживань, хоча регулятор мав би мати право повідомити податкові органи щодо відсутності ФОП за місцезнаходженням, передати документи для виконання у порядку виконавчого провадження і все ж створити прецедент для невідворотності покарання.

8) Пункт 5 прикінцевих та перехідних положень проекту мав би навпаки, сприяти приведенню державного реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг у реальний стан, тобто передбачити у певний строк процедуру добровільного повідомлення про бажання продовжити діяльність і таким чином виключити з реєстру «мертвих» операторів і провайдерів. За статистикою НКРЗІ звітність наразі подають близько 50% операторів і провайдерів, отже, інші, або не хочуть, або вже не існують.

Звичайно, аналіз проводився у дуже обмежений час і проект не порівнювався із європейським законодавством у сфері електронних комунікацій.  Наголошую лише на тому, що якщо ми не приведемо у відповідність законодавство до європейського, про єдиний цифровий ринок з ЄС (а також і про спільні проекти з ЄС у сфері цифровізації) можна забути.

Відповідно до Угоди з ЄС, як тільки Україна вважатиме, що окремий законодавчий акт ЄС був належним чином впроваджений, вона має повідомити про це ЄС. Україна подає на розгляд компетентному органу Європейської Комісії свій внутрішній правовий акт разом з порівняльною таблицею («транспозиційною таблицею»), яка б детально показувала відповідність з кожною статтею правового акту ЄС, а також, де це можливо, перелік законодавчих актів України, до яких мають бути внесені зміни або які мають втратити чинність з метою повного впровадження правового акту ЄС.

ЄС оцінюватиме наближення України до правового акту ЄС на основі згаданих транспозиційних таблиць, переліку законодавчих актів України, до яких мають бути внесені зміни або які мають втратити чинність, а також іншої інформації, наданої у відповідності з статтею 1 Доповнення до Угоди.

Офіційна оцінка базуватиметься виключно на порівнянні остаточного законодавчого акту та окремого галузевого законодавчого акту ЄС. Угодою передбачено збільшення термінів щодо виконання наближення.

Зараз в Україні працює місія ЄС DG Connect, яка і має надати відповідну оцінку щодо нашої готовності до зони вільної торгівлі у цифровій сфері.