Інформаційна війна як глобальний ІТ-бізнес
ВІЙНА - ЦЕ МИР
СВОБОДА - ЦЕ РАБСТВО
НЕЗНАННЯ - СИЛА
У цьому лозунгові із Орвелівської антиутопії можна знайти відображення аверсу інформаційної війни з боку Сходу. Інформаційна окупація України тривала роками, але сьогодні ми стали учасниками вибуху.
Пропаганда замість журналістики. Наразі на ефірних частотах найбільшої кримської приватної "Чорноморської телерадіокомпанії" розпочав мовлення російський державний інформаційний телеканал "Россия 24", на частотах 1+1 в АР (поки що) Крим транслюють канал "Росія".
Але кримлівські ляльководи не вдовольнилися тотальним контролем над ТБ, пресою та радіо. Сфера впливу неминуче зачепила Інтернет. З іншого боку є і реверс - вплив інформаційної політики Заходу.
Експерт у сфері зв'язків з громадськістю та соціології масової свідомості Ліна Вежель розповідає:
"Протягом останніх двох з половиною років російські спецслужби стали виявляти особливу активність у соціальних мережах для збору розвідувальної інформації, негласного радіоконтролю та впливу на формування громадської думки українців. Як відомо,одним із новітніх атрибутів поширення інформації стало явище цифрової конвергенції, коли процес взаємопроникнення і злиття цифрової обчислюваної техніки і систем передачі даних відбувається на основі первинного оцифрування різнорідних інформаційних повідомлень (текстових, графічних, аудіовізуальних тощо. Одночасно знижуються витрати на обробку і доставку інформації та збільшуються, удосконалюються функціональні можливості усього комплексу інформаційно-комунікаційних систем. Це дає можливість розширення аудиторії, стимуляції її інтересу, провокування на відповідну реакцію. Активно створюються проросійські веб-ресурси, сторінки на Facebook, Вконтакте, «заливається» відео на YouTube. Головне, що назви інтернет-проектів не дотичні до подій, що відбуваються в Україні, тому пошуковими системами знайти їх неможливо. Наприклад, сторінка Sputnik & Pogrom на Facebook, що нараховує 16581 користувачів. Контент розміщується регулярно, переважно із зображенням та використанням сильних емоційних слів у заголовках. Ще один тренд діяльності «інформаційних окупантів» - створення «digital»-авторитетів, які делікатно та невимушено дають оцінку подіям, моделюють ситуації та пропонують свої прогнози, формуючи відповідну громадську думку. Вірусне відео стало ефективним інструментом проведення інформаційних кампаній. Після «публікації» роликів на відеохостингу відбувається їх посів у популярних контекстно-медійних мережах. Мова тут йде про соціальні платформи (Facebook, Однокласники, Vkontakte), блоги та інші тематичні майданчики: форуми, сайти тощо. Сукупне використання всіх каналів посіву та розповсюдження робить значний вплив на підсумкове зростання трафіку. Так, відео про зраду контр-адмірала Березовського Д.В. за три дні переглянуло 20625 користувачів. Тому офіційні запити адміністрації Януковича про вилучення відео з YouTube тільки погіршили ситуацію, бо однією з важливих тенденцій сучасного інформаційного простору є гіперпрозорість комунікацій.
Найбільш повне покриття в соціальних медіа отримав конфлікт у Криму з 25 лютого 2014 року. Пік – 28.02, 01.03, 02.03. Масове поширення фейкової інформації про події в Криму дезорієнтовувало українців, особливо жителів центральних, західних та східних регіонів. Люди інтенсивно завантажували відео зіткнень на YouTube і поширювали їх через Twitter, Facebook, Вконтакте. Ці процеси свідчать про те, що російські спеціалісти діють системно, регулярно, злагоджено і відпрацьовують єдину інформаційну політику. Протягом останніх двох днів йде фінансове вливання в соціальні мережі: проплачуються всі рекламні формати Facebook,Twitter, Вконтакте. Ситуація з Кримом буде загострюватися. Якщо я не помиляюсь, Апарат Ради національної безпеки і оборони України вже розробляє концепцію інформаційної політики. Крім того, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка став ініціатором відновлення професії військового піарника, що була свідомо ліквідована екс-міністром оборони Д.А. Саламатіним".
Спецслужби РФ протягом трьох місяців здійснюють посилену політику виявлення й ліквідації небажаної реакції серед активних користувачів соціальних мереж. Інформація відстежується, обмежується або й повністю перекривається доступ до альтернативних джерел. Так було, зокрема, з пабліками "Української революції" та "Правого сектору" в соціальній мережі "Вконтакте". 1 березня доступ до них заблокували. Згодом відновили, однак лише в Україні.
Український політолог, директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко повідомляє своє бачення ситуації:
"Чисто пропаганда, знищується об'єктивна думка. Лякають тим, що бандерівці захоплюють всю Україну. Використовують політичні помилки, "фактор Фаріон". Тільки фотографія цієї жінки змусить затремтіти половину чоловічої частини населення Росії. І я не жартую, вони просто використовують наших нестриманих імпульсивних політиків, збільшують емоційний вплив в стократ, й виходить, що ми цілковито бандитська країна. Все тримається на емоції, на страхові, на відволіканні уваги від серйозних соціально-економічних проблем Росії. Усе контролюється з Кремля. Це і є початок маніпуляції. Населення не отримує альтернативних точок зору. "Образ ворога", який постійно робили із США та Європи й навіть України, глибоко вкоренився в свідомість росіян. Насправді, президент РФ більше говорить як Кисельов, ніж як президент Путін. Я собі не уявляю Обаму, котрий починає говорити як редактор New-York Times.
Путін зробив страшну річ - він посіяв ворожнечу між двома близькими народами. Покоління, яке пережило Майдан, вже ніколи не повірить навіть найсолодшому політикові, який прийде після Путіна, й буде казати, що це все останній. Ми ж бачимо, що росіяни його підтримують. Західні ЗМІ після 1991 року припинили це робити. У них теж було багато методів маніпуляцій, промивання мізків, але вони вже відвикли їх застосовувати".
Знову ж таки, як не помітити паралелі з тезою Орвелла, в той час, коли цілеспрямовано викривлюється реальність та встановлюється тотальний контроль впритул до історичного досвіду: "Кто управляет прошлым, гласит партийный лозунг, - тот управлет будущим; кто управляет настоящим, тот управляет прошлым". Маси доведені до такого стану, коли стало нормальним "зная, не знать; ...придерживаться одновремонно двух противоположных мнений, понимая, что одно исключает другое, и быть убежденным в обоих...".
У деяких аспектах кардинально протилежну думку висловлює журналіст Анатолій Шарій:
"По сути, информационная война – это война фейков и искривления информации. То есть, если есть факт о том, что из окна по пьяни выпал человек, об этом можно написать так:
- Активист Майдана, не согласный с политикой новой власти, покончил с собой.
А можно так:
- Титушки по заказу Москвы ликвидировали активиста Майдана.
Но на самом деле, человек просто выпил лишнего и выпал, а на Майдане был последний раз несколько лет назад. Я утрирую, но в большинстве своем так сейчас и происходит. Фейки ширятся в соцсетях, со ссылкой на соцсети СМИ подхватывают их и несут читателям. Причем, это происходит со всех сторон, этим не брезгуют люди, о которых я раньше был намного лучшего мнения. В данной войне все средства хороши, но основные методы неизменны – либо искривление информации, либо откровенная ложь, придумывание событий или их гиперболизация («на площадь вышло сто тысяч!», хотя она вмещает тысячу) либо замалчивание того, что не выгодно освещать. Выход – только думать и анализировать, думать самостоятельно, а не потреблять всю эту лапшу. Если вам говорят, что долг Украины – 140 миллиардов, идите в гугл, в Википедию, на сайт Госказначейства. Перепроверяйте все. Я могу уверенно заявить – сегодня даже во вчерашних объективных СМИ более половины – откровенная ложь и манипуляции".
Директор аналітичного центру "Політика", в минулому керівник Комітету виборців України, заступник голови Секретаріату Президента Віктора Ющенка, політолог Ігор Попов пояснює свою точку зору:
"Навішування ярликів, підтасовка фактів, запуск дезінформації. Обидві сторони їх застосовують. Дзеркально. В чому виграє Захід - він веде, задає тон, а Росія дзеркально відповідає. В чому виграє Росія - Росія сильніша в інфраструктурі й дисципліні. Вона відразу захопила "Укртелеком" і відрубила канали інтернету і змогли заблокувати доступ до багатьох сайтів, одразу захопили ТРК "Крим", "Чорноморку". З точки зору інфраструктури вони все роблять правильно. Організатори останньої революції в Києві це не розуміли, не могли зробити.
Що ж стосується обробки власних громадян у Росії - то там інфомашина запущена, працює професійно, і на своїй території вони звичайно перемагають. Але якщо говорити про нейтральні території, беручи до уваги всю Україну, східну її частину чи Крим - то тут інформаційна перемога однозначно за західними силами. Навіть такий приклад... Коли влада в Києві належала режимові Януковича, то підпільно, напівпідпільно й добровільно діяли опозиційні ЗМІ. А коли владу в Києві отримали опоненти Януковича, то протягом двох тижнів виїхали проросійські експерти, поховалися, хоча їх би ніхто не переслідував, бо вони всього лиш експерти, і позакривалися проросійські сайти. Це демонструє те, що в інформаційній війні на нейтральній території Росія програє. Тому що ідеологічна база набагато слабша".
Водночас, серед океану відвртої брехні складно вхопитися за рятівне коло правди. Володимир Путін яскраво продемонстрував це тезами під час своєї прес-конференції. На сайті посольства Штатів можна знайти спростування. В свою чергу, маріонетки Кремля вже назвали українські війська окупантами, а Крим - Росією. Насправді ж, з цілковито абсурдної і неприйнятної думки цілком реально зробити прийнятну масам істину. Це детально описує політична теорія вікна Овертона.
Чим же цінний півострів?
Володимир Путін дійсно вважає, що захищає російське населення в Криму? Очевидно, що ні. Чи вважають так жителі півострову - таких левова частка.
Чи вигідний економічно Крим? На 80% півострів фінансується з держбюджету України. Це велетенські дотації для автономної території, утримання якої не вигідне Путіну. Водночас, президент РФ розуміє, що географічне розташування півострову зумовлює відтік потенційних туристів у Сочі. Тож чом би не зруйнувати його настільки, аби туди не приїхав ніхто? Дохід з рекреаційного ресурсу теж має значення.
Наступний момент. Крим - місце розташування маєтків впливових осіб Росії. Велика частина земельних ділянок і нерухомості перебуває у власності російської еліти та звичайних росіян. Звичайна людська жадоба до збагачення здатна слугувати причиною. Однак, чи вдовольниться загарбник лише півостровом? Сумнівно. Але слід почитати думки експертів.
Істинні цілі Путіна: три погляди
Український політолог, директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко:
Путіну не потрібен виключно Кримський півострів. Його завдання, окупувавши Крим, а після - Харків, Одесу, Донецьк, створити Південно-східне маріонеткове правління, що поєднається з Придністров'ям. Таким чином здійсниться 20-річна мрія Москви - вийти на безпосередню лінію межі з НАТО, і мати своє групування на східному напрямку. Так що далеко не Крим йому потрібен сам по собі, кримчан він ввів в оману. Головне - це Придністров'я, котре ніяк не можна було приєднати до Росії, не взявши перед цим півострів. План наступний - найближчі 2 роки цілеспрямовано відривати від України область за областю. Гадаю, що загострення обов'язково будуть, особливо коли Путін спробує перейти сухопутний кордон України. Це буде зіткнення з регулярними військами України, з'являться миротворці, лінія вогню... Власне, нас чекає все те, що було в інших країнах, де відбувалися спроби відокремлення. Щодо Югославії - вона тут абсолютно ніякий не приклад, а суто пропагандистський прийом. Вона була оточена з усіх сторін європейськими країнами, та й сама була європейською державою. А ми опинилися на передовій лінії Путіна, і він, звичайно, не зупиниться. Я не здивуюся, якщо вже цього літа питання Криму та Придністров'я стоятиме як про певну конфедерацію. Російські політологи уже давно розробляють концепцію так званого "російського архіпелагу". Тобто коли окрім континенту Росії буде ще маса вкраплень інших країн...в Казахстані, в Грузії. Вона відома, але ми, як спеціалісти, не думали, що вона буде реалізованою.
Вихід - тільки допомога Європи і консолідація українців. За нас ніхто не вирішить питання незалежності України. Інше питання - гадаю, що Захід теж вкрай наляканий, оскільки вихід неврівноваженого Путіна на кордон з ЄС - це, безперечно, дуже небезпечно для Європи. В такому разі їм теж доведеться відмовлятися від мирного життя, мобілізувати війська і т.д. А там далі - невідомо як, він може і питання про Югославію поставити.
Третьої світової не буде однозначно. Світ дуже взаємозалежний, і Путін це чудово розуміє. Він же не хоче, щоб його гроші згоріли в полум'ї Третьої світової. Він захоче бути багатою, жадною людиною, набудує палаців. Він не захоче, щоби ці палаци перетворилися на головешки. Мова йде про демонстративне порушення всіх можливих домовленостей, і різким загостренням ситуації для всієї Євразії. Цілком можливо, аби відволікти увагу від Європи, він поставить питання про приєднання Північного Казахстану, де дуже багато росіян. І мені здається, що Кахахстану є чого боятися, бо навіть перенесення столиці з Алма-Ати був зроблений для того, щоби якось укріпити роль казахського елементу на його півночі. З Назарбаєвим він може поводитися точнісінько так, як з Януковичем. Тому може відбутися й анекcія Північного Казахстану.
Директор аналітичного центру "Політика", в минулому керівник Комітету виборців України, заступник голови Секретаріату Президента Віктора Ющенка, політолог Ігор Попов: "Події, які відбулися в Україні, абсолютно не були погоджені з росіянами. У нової влади протягом всієї революції не було комунікацій з Кремлем. Захід намагався намагався будувати комунікацію, проте фактично обдурив Кремль. Свого часу були домовленості з Путіним про одні речі, а сталися зовсім інші. Росія не могла промовчати, мала відреагувати, інакше це була б втрата обличчя, позицій. І оскільки не було нормальної комунікації, почала реагувати агресивно.
Мирного сценарію немає. Необхідно виходити на компромісний варіант: на жаль, жертвувати Кримом. Тобто, офіційно це буде згода на результат референдуму, неофіційно - локалізація конфлікту в Криму й виграш часу півроку-рік, до того, як з Криму почнеться наступ на всю країну. І Захід вже, фактично, не може бути посередником між Україною та Росією, оскільки вони будуть стороною конфлікту. Можливо, Китай".
Журналіст Анатолій Шарій: "К сожалению, Украины больше не будет. Во всяком случае, в том виде и в тех границах, в которых мы ее знали. Я предупреждал давно – Штаты, заигравшись с нашими радикалами, сами сделали так, что у России получилось реализовать план федерализации. Яценюк пытается спасти ситуацию откровенной феодализацией, раздачей земель олигархам, но он не читал Макиавели, олигархия в конечном итоге пошлет и его самого подальше.
Дестабилизация была нужна как Штатам, так и в России. Все думают, что у Штатов с ЕС тишь да гладь, да дружба. Это не так. России нужна была федерализация (это так называемый план Медведчука), сейчас, когда момент настал, отрежут Крым. Штатам… Штатам нужно всегда только одно – война. Вспомните – куда бы зашли США, чтобы после их прихода наступил мир и благоденствие?
Украина обязаны была дистанцироваться равно как от РФ, так и от ЕС с их странными, как минимум, условиями подписания договора об ассоциации. сейчас – поздно".
Однак, хто зна, чи буде в України часу півроку-рік навіть у випадку від'єднання Криму. Ось два свіжих пости від репортера "Радіо Свобода" Євгена Солонини у facebook.
Орвелл VS Хакслі
Читачі часто задаються популярним питанням: хто ж мав рацію - Джордж Орвелл, котрий вважав, що суспільство загине від тотального контролю і відсутності інформації, чи Олдос Хакслі, який боявся, що її надлишок та вседозволеність стане причиною нашої деградації до повної пасивності й інертності?
Якщо протягом трьох місяців розгортання подій Майданом і навколо Майдану українці починали відчувати на собі погляд Старшого Брата, якщо "мыслепреступники" зникали безслідно, то тепер реальність більше нагадує світ за Хакслі. Інформації настільки багато, що протистояти її впливу і бути спроможним відсіяти непотріб практично не можливо. У той же час президент РФ втілив в реальність побоювання Хакслі, котрий вважав, що найбільш абсурдним і жорстоким на війні є те, що людину, яка особисто не має нічого проти свого ближнього, змушують холоднокровно вбивати.
З іншого боку, Орвелівська концепція не втрачає актуальності. "Свобода, это возможность сказать, что дважды два - четыре". Але як тільки журналістика перестала бути журналістикою, два на два перестало бути четвіркою. Журналісти російських ЗМІ підтверджують цю думку мало чи не кожним матеріалом. Візьмемо до уваги навіть не викривлення фактів, а їх очевидну підміну. Таким чином, "Первый канал" видав польську митницю за російську, продемонструвавши потік біженців з України до федерації, і заявив що їх кількість налічує понад 140 тисяч. На українській митниці, а пізніше й в ООН спростували цю інформацію. Блогер Олександр Щапов впізнав КПП "Шегині", що знаходиться за 80 км від Льова.
Та насправді, те коло читачів, що задається питанням, хто ж з письменників мав рацію, допускає хибу. Бо Орвелл не боявся того, що нас позбавлять інформації. Він боявся, що ми не зможемо відшукати правду, яка буде приховуватися серед моря дезінформаційного сміття.
Сьогодні рядки з антиутопії "1984" практично нікому не здаються абсурдними чи ефемерними: "Раскол мира на три сверхдержавы явился событием, которое могло быть предсказано и было предсказано еще до середины ХХ века. После того, как Россия поглотила Европу, а Соединенные Штаты - Британскую империю, фактически сложились две из них. Третья, Остазия, оформилась как единое целое лишь спустя десятилетие, наполненное беспорядочными войнами..."
Тепер лишається консолідуватися, діяти розумно і плекати надію, що такий сценарій лишиться в обрамленні його книги, а не стане реальністю з похибкою в 30 років.