Міг заробити трильйони, але віддав винахід світу: чому творець WWW тепер шкодує
Британський учений Тім Бернерс-Лі міг заробити величезні статки на своєму винаході, але вирішив зробити Всесвітню павутину безкоштовною для всіх. Саме ця технологія допомогла створити багатомільярдні імперії Google, Amazon і Meta, однак сьогодні її винахідник занепокоєний тим, як технологічні гіганти використовують особисті дані людей.
12 листопада 1990 року Тім Бернерс-Лі разом із колегою Робером Кайо представив у Європейській організації ядерних досліджень CERN документ під назвою WorldWideWeb: Proposal for a HyperText Project. Він став важливим кроком у створенні Всесвітньої павутини, без якої сьогодні складно уявити сучасний інтернет.
Ідею нової системи британський учений запропонував ще 1989 року. Він хотів об’єднати електронні документи за допомогою гіперпосилань, щоб користувачі могли швидко переходити між сторінками та знаходити необхідну інформацію.
На відміну від самого інтернету, який існував раніше, Всесвітня павутина стала системою взаємопов’язаних сайтів і сторінок. Саме вона згодом відкрила шлях до появи пошукових систем, інтернет-магазинів, соціальних мереж та інших цифрових сервісів.
Проте Бернерс-Лі не став перетворювати свій винахід на джерело особистого збагачення. 30 квітня 1993 року CERN передала програмне забезпечення WWW у суспільне надбання, дозволивши всім охочим безкоштовно використовувати, змінювати та поширювати його.
Це рішення мало величезні наслідки для розвитку технологій. Відкритість Всесвітньої павутини дозволила розробникам у різних країнах створювати власні сайти та сервіси без необхідності платити за використання базової технології.
Бернерс-Лі пояснював свою позицію тим, що Всесвітня павутина могла стати справді корисною лише за умови доступності для всіх. Він прагнув створити відкритий інформаційний простір, де люди могли б вільно обмінюватися знаннями та співпрацювати незалежно від державних кордонів.
Згодом на основі цієї відкритої технології виросли найбільші цифрові компанії світу, зокрема Google, Amazon і Meta. Вони побудували величезні бізнеси на пошуку інформації, електронній торгівлі, соціальних мережах та інших послугах.
Водночас сам винахідник побачив, як початкові принципи його розробки поступово змінюються. Значна частина цифрового простору опинилася під контролем кількох великих корпорацій, які отримали можливість впливати на те, яку інформацію бачать мільйони людей.
Особливе занепокоєння Бернерса-Лі викликала бізнес-модель безкоштовних сервісів, які збирають особисті дані користувачів. Люди отримують доступ до зручних платформ, але натомість передають компаніям значну частину інформації про себе.
У відкритому листі 2017 року вчений назвав три головні загрози для майбутнього Всесвітньої павутини. Йдеться про втрату контролю над персональними даними, поширення дезінформації та непрозору політичну рекламу.
На його думку, система, яка створювалася для вільного обміну знаннями, перетворилася також на інструмент спостереження за користувачами та впливу на їхні рішення. Саме ці наслідки розвитку WWW змусили вченого боротися за зміну принципів роботи цифрових платформ.
Однією з відповідей став проєкт Solid, який виник завдяки роботі Бернерса-Лі та його команди в Массачусетському технологічному інституті. Його головна ідея полягає в тому, щоб відокремити особисті дані людини від застосунків і компаній, послугами яких вона користується.
Solid передбачає зберігання інформації в персональних онлайн-сховищах Pod. Власник такого сховища сам визначає, хто може переглядати його дані, змінювати їх або отримувати до них доступ.
За цією моделлю перехід з одного цифрового сервісу на інший не повинен означати втрату контролю над особистою інформацією. Саме через Solid Бернерс-Лі намагається повернути користувачам можливість самостійно розпоряджатися своїми даними.
Источник: expert.in.ua