Лікарка пояснила, як стрес впливає на очі та як цьому запобігти

Вже 9 місяців поспіль українці живуть у стресі. Відчуття страху, тривоги, гніву, роздратування, а також надмірні навантаження, збій режиму дня, неповноцінне харчування – через тривалість такої ситуації організм перебуває у хронічному стресі й часто дає збій.

Надмір адреналіну й кортизолу впливає як на загальне здоров’я, так і на окремі органи й системи. Гормони стресу прискорюють серцебиття й змушують м’язи напружуватися, що стає причиною високого тиску та спазмів. А це призводить і до проблем із зором. Як стрес впливає на очі та що з цим робити, нам розказала Тетяна Петровська, офтальмохірург, головна лікарка медцентру “Новий Зір” в м. Черкаси. 

Короткочасні реакції на стрес

Коли людина потрапляє у стресову ситуацію, в неї розширюються зіниці. Це обумовлено природою: в разі загрози на сітківку має надходити більше світла, щоб краще орієнтуватися у просторі й мати змогу врятуватися. Проте в сучасному світі такий механізм призводить до зорових порушень: на якийсь період звужується радіус периферичного огляду, що називається синдромом “тунельного зору”. Людина бачить лише ту картинку, яка потрапляє на центральну частину сітківки, наче крізь далекогляд.

А через прискорені пульс та дихання відбувається гіпервентиляція легенів – рівень кисню в організмі різко підвищується, вуглекислоти ж, навпаки, знижується. Такий стан, зокрема, притаманний панічним атакам, унаслідок чого в людини нерідко темніє в очах або з’являються зірочки чи мушки.

Судини і стрес

Від стресу передусім страждає судинна система очей: пошкоджуються дрібні капіляри, через які до органів зору надходять кисень і корисні речовини.

У разі перепадів артеріального тиску артерії, які живлять зоровий нерв, спазмуються. Це може спровокувати гостре порушення кровообігу – ішемічну оптичну нейропатію. Залежно від обсягу порушень знижується зір, перед очима виникає нерухома темна пляма. До того ж наслідком блокування судин у сітківці можуть стати тромбоз вен чи оклюзія артерій. Тоді зір одного ока миттєво падає, ніби в ньому темніє. Такі стани дуже серйозні, треба терміново їхати до офтальмолога, адже період ефективного лікування триває лише 3 тижні. Проте відновити зір вдається не завжди.

Слід зауважити, що порушення зору можуть бути й ознакою захворювання мозку.

Тож якщо через стрес у вас часто підвищується артеріальний тиск або з’явилися темні мушки чи плями перед очима й погіршився зір, негайно звертайтеся до лікарів – терапевта, який призначить препарати від гіпертонії, й окуліста для діагностики зорового апарату.

Окремо хочу приділити увагу хворим на глаукому. Поки немає досліджень, що стрес є безпосередньою причиною її виникнення. Однак у людей із глаукомою зоровий нерв перебуває не в найкращому стані, тому порушення кровообігу, спричинені стресом, можуть додатково погіршувати ситуацію. До того ж у стресових обставинах пацієнти нерідко забувають вчасно приймати ліки й проходити контрольні огляди. Однак треба пам’ятати, що порушення зору в разі глаукоми незворотні, а вчасне лікування зменшує цей ризик у 5 разів!

М’язи і стрес

За довгого стресу й чинників, що його супроводжують (безсоння, нерегулярне харчування, зловживання алкоголем і куріння), постійно напружуються очні м’язи, що підвищує ймовірність розвитку міопії чи далекозорості (погане бачення предметів на короткій або далекій відстані) та астигматизму (розмите зображення з нечіткими краями або викривленими лініями). 

Через війну кількість пацієнтів із вадами рефракції значно збільшилася, в українців почали проявлятися приховані раніше проблеми із зором або посилилися вже наявні. Почастішала й рання вікова далекозорість, пресбіопія, яку виявляють навіть у 35–40-річних. Тож не нехтуйте профілактичним оглядом, щоб у разі потреби скорегувати зір окулярами, лінзами або лазером.

Неприємним наслідком хронічного стресу є “сіпання ока” – міокімія. Від сильного чи тривалого напруження м’язи на обличчі не витримують і починається нервовий тік, коли смикається, наприклад, повіка. Це триває від кількох хвилин, до годин і навіть днів. Щоправда, однією з причин міокімії може бути синдром “сухого ока”. Отже, спробуйте тиждень покрапати зволожувальні краплі, споживайте продукти, багаті на калій, магній і кальцій, більше пийте води й менше кави, гуляйте на ніч і гарненько висипайтеся. 

Сітківка і стрес

Центральна серозна хоріоретинопатія раніше вражала переважно молодих людей віком 30–50 років поведінкового типу А – активних, цілеспрямованих, відповідальних, тих, що тягнуть на собі непомірне навантаження й від того перебувають у хронічному стресі. Тепер до цієї категорії можна віднести будь-кого в Україні. Хвороба розвивається повільно, загрожуючи втратою зору.

Люди скаржаться на появу напівпрозорої плями перед оком, що не рухається, лінії можуть здаватися викривленими, а зображення – зменшеним. Надмір гормонів стресу у крові порушує роботу природних бар’єрів, і під сітківку набирається рідина. Чим довше тримається набряк, тим більше пошкоджуються фоторецептори сітківки.

Рекомендації будуть подібні попереднім: спати, відпочивати, дихати повітрям, раціонально харчуватися, кинути згубні звички. І обов’язково звернутися до офтальмолога, який може призначити ліки або застосувати лазерне лікування.

Є інша категорія людей, в яких через стрес значно падає зір. У стані емоційного пригнічення й відчуття приреченості пацієнти з цукровим діабетом нехтують лікуванням. Захворювання виходить з-під контролю, внаслідок чого виникають ускладнення – діабетична ретинопатія. Якщо вчасно не вжити заходів, пошкодження сітківки ока прогресує, а це вже загрожує сліпотою.

Стрес і зір взаємопов’язані

Хочу зазначити, що не лише стрес часто призводить до проблем із зором. Своєю чергою погіршення чи втрата зору можуть також стати причиною стресу й депресії.

Нерідко до нашої клініки звертаються люди, які місяцями чи роками зволікали з обстеженням. Вони жили в тривозі, побоюючись почути вирок, іноді перебільшуючи або ж, навпаки, недооцінюючи небезпеку. Та після обстеження пацієнти скидали тягар надуманих проблем, отримуючи чіткий план дій.

Отже, враховуйте загальні рекомендації, якщо перебуваєте у стресі й спостерігаєте в себе погіршення зору.