Лікар назвала 5 вітамінів та мікроелементів, яких не вистачає організму восени

Те, що ми називаємо авітамінозом, найчастіше відносять до весняного періоду, коли після тривалої зими та холоду організм виснажений, не їв свіжих фруктів та овочів, не наповнений сонцем. Осінь ж – протилежна пора року. За літо ми накопичуємо найкорисніше, отримуємо сонячний вітамін Д і готові зустрічати холод у всеозброєнні.

Проте осінь – перевірка нашого імунітету на міцність. Найменші зрушення балансу нутрієнтів можуть створити пролом у захисті організму. Кожен повинен знати свої слабкі місця та заповнювати дефіцити за необхідності. Визначити дефіцит можна лабораторним способом.

Вітамін С

Ще в 70-і роки минулого століття Нобелівський лауреат, хімік Лайнус Полінг дійшов висновку на підставі ранніх плацебо-контрольованих випробувань, що аскорбінова кислота може запобігти та/або полегшити застуду.

Симптоми дефіциту:

• Загальна слабкість,
• швидка стомлюваність,
• часті застуди,
• кровоточивість ясен та погане загоєння ран та порізів.

Загалом протягом літа ми набираємо необхідний запас вітаміну С із свіжих продуктів. Восени збирання врожаю триває. Тут допоможуть і яблука, і цитрусові, і перець болгарський.

Симптоми дефіциту

• загальне зниження енергії,
• епізодичні порушення сну,
• крихкість зубів,
• надмірна пітливість, особливо в момент засинання.

Незважаючи на загальноприйнятий діапазон 30-100 нг/мл, адекватні значення гормону D – це 60-80 нг/мл. Гормон D нижче 60 здатний давати порушення сну, так само, як і його надлишок вище 80.

D3 – єдина форма гормону D, яку ефективно та безпечно використовувати людині. Vitamindcouncil.org (група лікарів, які вивчають гормон D) рекомендують дозування 5000–10.000 МО на день. Токсичний ефект від прийому D3 будь-який організм поза будь-якою серйозною патологією може отримати від дозувань в 30 000+ МО/день протягом декількох місяців. Тому перед прийомом потрібна рекомендація лікаря.

Цинк
Він може безпосередньо взаємодіяти з вірусом, а саме не пригнічувати реплікацію вірусної РНК (рибонуклеїнової кислоти), тобто розмноження вірусу. Крім того, наявність цинку важлива для ферменту, що бере участь у газообміні, а також для утворення добре відомого багатьом гемоглобіну – речовини, що переносить кисень та вуглекислий газ.

Норма добового споживання цинку для дорослої людини становить 15 мг. Фізіологічна потреба для дітей становить від 3 до 12 мг на добу (залежно від віку). Не рекомендуємо самопризначати будь-які препарати мікроелементів.

При використанні біодобавок цинку слідкуйте за рівнем міді та заліза.

Мідь (особливо жінкам)
Добова норма міді становить 3 мг. Добрати її нескладно, але робити це потрібно м’яко і акуратно – природні засоби.

Чим корисний мікроелемент? Мідь бере участь у гідроксилюванні та окисленні L-тирозину. Вона бере участь у синтезі органічних сполук йоду з неорганічних. Взагалі, якщо глибше копати в ендокринологію, мідь просто необхідна для правильної роботи щитовидної залози. Зазвичай дефіцит дивляться по крові.

Якщо говорити про продукти. Як не дивно, рекорди за змістом б’є арахіс – 1144 мкг. Другий рекордсмен – пшеничні висівки – 998 мкг. Але ці продукти якраз більшість наших пацієнтів виключають із раціону через гіперчутливість. Тому рекомендуємо звернути увагу на нут (660 мкг), сочевицю (660 мкг) та гречану крупу (649 мкг). Із зелені та овочів – базилік (385 мкг), часник (299 мкг), кінза (225 мкг), редис (150 мкг). Дуже багато міді у мікрозелені будь-якого типу.

Частий наслідок дефіциту заліза — це анемія, коли падає кількість червоних кров’яних тілець і здатність крові переносити кисень. Слабкість, випадання волосся, ламкість нігтів, сухість шкіри і швидка стомлюваність – всі ці поширені скарги можуть вказувати на дефіцит заліза.

Підбір заліза повинен здійснювати лікар після лабораторних досліджень.

Для оцінки рівня заліза необхідно дивитися не тільки рівень гемоглобіну, а й феритин, який є маркером насиченості організму залізом, а також сироваткового заліза.

Заповнити невеликий дефіцит можна, збалансувавши щоденний раціон. У продуктах харчування міститься гемове та негемове залізо. Гемове залізо організм може отримати з червоного м’яса, печінки, морепродуктів, воно вирізняється найбільшою біодоступністю, легше засвоюється. Негемовое залізо надходить у організм із рослинної їжі (листова зелень, гречка, горіхи, насіння, гранат), але його засвоєння потрібна допомога аскорбінової кислоти. Залізо засвоюється із їжі на 10–20%.