Як Facebook спростив людське спілкування

Онлайн-сервіси потребують контенту, який можна легко класифікувати. Це вплинуло і на людей. Письменник та колишній інженер Microsoft та Google Девід Аувербах (David Auerbach) пояснив як інтернет змінює сучасне спілкування. Якщо у двох словах, то люди змушені реагувати на контент простими діями, що, у свою чергу, поєднує людей та сприяє спілкуванню.

Простий рівень зворотного зв’язку між користувачами, який просувається онлайн сервісами — то скоріш фішка, а не помилка в системі. Комп’ютеру простіше обробити смайлик чи лайк, ніж сам текст. Відгуки користувачів потрібні людям для того, щоб оцінити якість послуг в ресторані, але додатки не існували б без рейтингів. Завдяки рейтингам тепер зручно сортувати, фільтрувати та проводити історичний аналіз закладів. Це приводить до…

Перший закон інтернет-даних

У будь-якому контексті структуровані дані насправді лежать на поверхні.

Структуровані дані – це будь-які дані, що несуть за собою категорії кількісного значення або рейтинги. Вони не потребують контексту для свого використання. Дані, що існують в структурованому вигляді, такі як транзакції, категорії продуктів в інтернет-магазинах або анкети в Facebook стануть більш корисними та знаковими для алгоритмів, людей та компаній, які їх використовують. Як приклад таких даних, можна навести текст, відео або ж зображення.

Жорстка структуризація стала розвиватися більше з появою соціальних платформ таких як Twitter, Facebook, Snapchat, Instagram. Також сюди можна віднести і торгові платформи типу Amazon та eBay.

Суть проекту Веб 2.0 лежить в соціальній взаємодії. Google заполонив ринок неструктурованих даних. З часом інтернет почав вимагати більш ретельної структури контенту, який було б простіше аналізувати. А кращий спосіб зробити це в глобальному вимірі — це найняти користувачів, які створювали б такі дані.

Такі структуровані дані мають бути розмічені та класифіковані перед тим, як їх відсортують. Проекти архівів такі, як Бібліотека Конгресу, не сортують книги. Вони розробляють спеціальну класифікацію, яка визначає їх порядок. Нема класифікації — нема сортування.

Другий закон інтернет-даних

Для будь-якого кластеру даних, класифікація набагато важливіша за об’єкт, що класифікують.

Висновки та вплив аналізу отриманих даних витікають з класифікації, по якій вони збиралися, а не з самих даних. Коли Facebook за певним алгоритмом об’єднує людей по інтересах (любителі серіалів чи законодавці моди), нема певної риси, за якою людей в цій спільноті щось об’єднувало б. У класифікації Facebook немає нічого особливого. Це лише домішок особистих факторів, які у разі їх компонування, вони запускають певні категорії. Європейські люди, які виявили «спільну етнічність» з афроамериканцями були б дуже здивовані.

Важливо зазначити, що така категорія існує тому, що вона визначає як до людини будуть відноситись в майбутньому. Назва категорії, як би вона не називалася набагато важливіша, ніж критерій для неї. Критерії Facebook для категорій «афроамериканців» або «етнічна меншість» в основному будуть збігатися. В кожному випадку кінцева класифікація має зовсім різне значення. Але відмінність між критеріями класифікації досить розмита. Ми ніколи їх не бачимо. Вони зазвичай помилкові. Вибір класифікації набагато важливіший за процес самої класифікації.

Тут сам Facebook та інші класифікатори лише посилюють чинні проблеми таксономій. Уявлення про економіку залежить від визначеності безробітності (люди, що не шукають роботу, співробітники на неповний робочий день, тимчасові заробітки тощо), а не від досвіду та думок окремих жителів. Ваша думка про своє здоров’я залежить від того, чи класифікується ваша вага, дієта та спосіб життя як «здорові» або «нездорові», а не від наявної статистики. Навіть такі поняття, як «товстий», «людина з зайвою вагою» і «людина, що страждає від ожиріння» — асоціації, які визначають як «читається» така класифікація. Декотрі класифікації набагато вдаліші та популярніші за інші. Головне емпіричне правило…

Третій закон інтернет-даних

Прості класифікації будуть перемагати складні.

Механізм зворотного зв’язку (лайки, зірочки) насправді навмисний. Інтернет-сервіси можуть працювати зі складними онтологіями, якщо це потрібно, але все ж прості механізми є більш популярними. Facebook довелось чекати 10 років, щоби ввести інші реакції окрім «лайків». Вони не зважали на прохання ввести функцію «дизлайку». Тут з’явився дисонанс, коли люди ставили лайки напроти посту про смерть або ще якісь страшні злочини. Він віддавав перевагу простій бімодальній метриці «цікаво/нецікаво». Але коли все ж керівництво соцмережі вирішило дослухатися до рекомендацій користувачів, вони добавили шість емоційних відгуків: «подобається», «супер», «співчуваю», «ха-ха», «обурений» та «ух ти!». Дві останні негативні емоції «співчуваю» та «обурений» виглядають визначнішими, ніж інші. Якщо людині подобається новина, вона ставить позитивну реакцію, це взиває певну взаємодію з її вподобаннями. Якщо ж людина обурена побаченим або злиться на пост, значить вона не бажає бачити подібне у своїй стрічці. В негативних реакціях Facebook не зацікавлений.

Шість реакцій схожі на емодзі, що дозволяє користувачам не набирати емодзі в коментарях, а швидко прореагувати на той чи інший запис. А ще вони виглядають простіше, ніж більшість смайликів у Facebook. Онлайн-сервіс Buzzfeed використовує схожу схему реакцій читачів на статтю. Вона спеціально розроблена для дослідження ринку, щоб відстежувати що для читачів шокуюче, миле, смішне і т. д.

Сара Фрайєр (Sarah Frier) з Bloomberg пояснила як Facebook створював нові смайлики.

З самого початку співробітники соцмережі зібрали найпопулярніші відповіді користувачів на пости, такі як «лол», «шок», «ахаха», «сміх» і т. д. Потім вони сформулювали шість відповідей: злий, сумний, вау, хаха, еее, та люблю. Реакцію «еее» довелося замінити, оскільки така реакція «не зовсім зрозуміла», сказав представник Facebook.

Ці примітивні емоції дозволяють провести більш кропіткий аналіз, чого не можна сказати про складні та зарозумілі схеми — важливий аргумент, чому прості класифікації переможуть складні. Письмові коментарі під статтею не дуже допомагають соцмережі. Складно визначити емоцію через те, що приведений текст можна трактувати не однозначно, звісно якщо це не «круто» чи «лол». У класифікації з шістьма емоціями існує багато переваг. Facebook, Buzzfeed та інші сервіси планують зробити реакції ще простішими. В різних країнах, мовах та культурах практично нема відмінностей в наборах реакцій на ту чи іншу новину.

Сентименти також допомагають аналізувати пости в кількісному відношенні. Користувачі власноруч сортують статті та відносять їх до категорій: «прекрасно», «смішно», «печально», «обурливо», «зворушливо».

Почитавши текстові відповіді, дуже складно визначити, що у новин «Канада зволікає з договором про торгівлю» і «поп-співак оголосив, що йде зі сцени» існує щось спільне. Але якщо вони обурять користувачів настільки, що ті нажмуть на кнопку «обурливо», Facebook зафіксує закономірність. Така класифікація дозволить Facebook пропонувати користувачам статті зі схожими реакціями або ж зробити таку собі добірку. Якщо реакції на статтю розділяться, Facebook зможе створити підкатегорію «кумедно та зворушливо» або «жахливо та обурливо». Сайт зможе відстежувати яхто та як реагують на той чи інший допис, а потім спрогнозувати їх реакцію на майбутній контент.

Facebook здатен ізолювати сердитих людей та зменшити їх вплив на інших користувачів. Хоча ці шість реакцій не являються універсальним набором, але той факт, що вони використовуються американською соцмережею зробив їх фактично стандартними. Якщо ми й далі будемо класифікувати наші реакції цими шістьма смайлами, Facebook і надалі буде оцінювати емоції в заданих рамках.

Мало хто знає, але набір емоцій був ще більшим. Повний список емоцій містив в собі схвалення, захоплення, гнів, жах та лють. Але весь спектр емоцій довелося скоротити, щооб він був більш універсальним та простішим для користування. Згідно з дослідженнями Дачера Келтнера (Dacher Keltner) країни, що виражали в більшості «щастя» не були щасливими насправді.

«Суть не в тому, щоб бути найщасливішими, а в тому, щоб відчути різні емоції» — сказав Келтнер.

Лімітований набір із шести реакцій сприяє звуженню емоційного різностороннього сприйняття подій. Соціальні мережі та рекламні компанії ставлять собі за мету викликати в людину ту чи іншу емоцію та зібрати статистику реакцій на свій продукт. Емоційний набір з шести емодзі, який запропонував Facebook – це мова, яку може зрозуміти комп’ютер. Мова основного набору емоційних реакцій зрозуміла як для людини, так і для машин. Вони нагадують більш прості таксономії Майерс-Бриггс або HEXACO, що розбивають складний феномен на класифікації. Реакції у Facebook чимось схожі на «Велику п’ятірку»:

• Подобається: Доброзичливість;
• Супер: Екстраверсія
• Ух ти!: Відкритість
• Печально: Невротизм
• Обурливо: Сумлінність

Ви, мабуть, помітили, що тут немає «хаха». Ця емоція випадає із закономірності тому що сміх не піддається загальній класифікації, не дивлячись на те, що ця емоція є найпоширенішою серед юзерів. Інші п’ять емоцій згладжують наші культурні відмінності. Попри те, що Facebook намагається узагальнити ці шість реакцій, навряд вони означатимуть одне і те ж в різних куточках світу. Компанія підібрала різні емодзі, які будуть зрозумілі різним культурам. Якщо ці емоції попадуть у руки агрегатора даних, то ми незабаром усі в один голос будемо плакати, любити, охати від здивування тощо.

Мова реакцій – це примітивний набір емоцій, який набагато простіший за іноземні мови. Він більш зрозумілий машинам. Коли я розробляв графічні стікери для месенджера в 1999 році, я не міг це передбачити. В 2015 році я помічав зміни в новинній стрічці фейсбуку. Люди стали менше спілкуватися словами. Друзі все частіше коментували пости односкладно: «фу», «да» або ж просто вставляли смайли. Я сам став так відповідати їм.

Я проскролив свою стіну та звернув увагу на пости 2009 року. Я писав повними реченнями, аргументував свою думку кількома абзацами. Ці зміни були помітними. Різнобічність, нюанси та неоднозначність відійшли на другий план. Тепер користувачі більш стандартизовані. Ми вже говоримо іншою мовою. Мова Facebook — це мова комп’ютерів.