Депутаты хотят блокировать интернет-магазины без решения суда

В Верховной Раде зарегистрирован законопроект №6754 «О внесении изменений в Закон Украины "О защите прав потребителей" и некоторые законодательные акты Украины относительно мер детенизации деятельности субъектов электронной коммерции».

Авторы документа предлагают наказывать интернет-магазины и операторов, провайдеров.

Первые могут попасть под раздачу за не публикацию на их сайтах «действительного контактного номера телефона,  адреса для принятия письменных претензий от покупателей и для осуществления операций возврата товаров (работ, услуг)», а также другие нарушения.

Интернет-магазинам грозит «уход в оффлайн» - приостановление доступа к сайтам и штрафы:

 - в размере 30% стоимости полученной от реализации партии товара (выполненной работы, предоставленной услуги), но не менее 50 необлагаемых минимумов доходов граждан (850 грн) ;

- в размере 50 НМДГ в случае, если, в соответствии с законом, продавец не ведет обязательный учет доходов и расходов.  

Почетную обязанность блокировки доступа к ресурсам предлагается возложить на плечи операторов, провайдеров.

Решение о закрытии доступа к интернет-магазинам, по мнению авторов законопроекта, должен принимать не суд, а Госпродпотребслужба.  

Провайдерам, которые не выполнят решение этого «профильного» органа, грозит штраф – до 100 НМДГ (1700 грн).

Законопроект подписали 17 народных депутатов, 14 из которых – члены БПП: Руслан Демчак, Роман Мацола, Андрей Шинькович, Геннадий Чекита, Андрей Немировский, Владимир Мельниченко, Иван Спорыш, Николай Фролов и т.д. 

В пояснительной записке соавторы подчеркнули:

- Прийняття та реалізація законопроекту сприятиме детінізації діяльності продавців (постачальників, виконавців) товарів, робіт, послуг в системах електронної комерції, виведенню певної кількості товарів (робіт, послуг) з тіньового обігу та створенню можливостей для дієвого захисту прав споживачів при придбанні ними товарів (робіт, послуг) через Інтернет-магазини чи іншими засобами дистанційної торгівлі.

Юристы Ukrainian E-commerce Expert детально проанализировали «подводные камни» законопроекта: 

- Перш за все, слід відзначити, що проблематика, яка визначена у пояснювальній записці до цього проекту (відсутність інформації, достатньої для ідентифікації продавця та захисту прав споживачів під час продажу товарів на відстані через мережу Інтернет, застосування РРО суб’єктами електронної комерції), та на вирішення якої спрямований даний проект, є дійсно актуальною та такою, що потребую врегулювання. 

Разом з тим, виникають певні сумніви щодо обґрунтованості та доцільності обраного авторами законопроекту способу врегулювання такої проблематики, зокрема: 

1) Проектом передбачено право Держпродспоживслужби приймати рішення про призупинення доступу до веб-сайту (чи іншого засобу  представлення інформації як в мережі Інтернет, так і в інших інформаційно-комунікаційних системах) та, відповідно, обов’язок постачальника послуг проміжного характеру, який надає доступ до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем, на підставі такого рішення призупинити доступ до веб-сайту щодо продавця, яким не усунуто порушення вимог щодо оприлюднення в повному обсязі визначеної законом інформації про такого продавця (доповнення ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про електронну комерцію»). 

З приводу цієї пропозиції слід відзначити, що: 

а) така пропозиція розширює контролюючі функції Держпродспоживслужби, що не узгоджується із оголошеною політикою держави на зменшення адміністративного тиску на бізнес та дерегуляцію, та містить у собі значні корупційні ризики; 

б) обраний спосіб державного реагування на зазначене порушення у сфері господарювання (обмеження доступу до веб-сайту)  є:

- неспіврозмірним та необґрунтованим щодо змісту та наслідків такого порушення, та фактично призводить до накладення двох санкцій на порушника: штрафу (доречі,  мінімальний розмір такого штрафу проектом збільшується в 10 разів) та призупинення доступу до веб-сайту. На нашу думку, наявність фінансових санкцій є достатнім засобом державного впливу на таке порушення, а покупець товару має самостійно (без допомоги держави в особі Держпродспоживслужби) для себе вирішувати питання про придбання товару через мережу Інтернет у разі відсутності достатньої інформації про його продавця;

- дискримінаційним по відношенню до продавців, що здійснюють продаж товарів через мережу Інтернет, адже жодних повноважень Держпродспоживслужби щодо обмеження продажу товарів їх продавцями іншими способами (у роздрібній мережі, виїзна торгівля, торгівля на ринках) у разі відсутності у місці продажу достатньої інформації про продавця таких товарів а ні діюче законодавство, а ні норми проекту №6754, не передбачають; 

в) обмеження доступу до веб-сайту  у позасудовому порядку не узгоджуються із нормами Закону України «Про телекомунікації», які передбачають можливість введення операторами телекомунікацій обмеження  на доступ до веб-сайту лише на підставі рішення суду (пп. 9 ч. 1 ст. 38, пп. 18 ч. 1 ст. 39 цього Закону).

Крім того, позасудове обмеження доступу до веб-сайту  також протирічить вимогам закону щодо здійснення державного нагляду у сферу господарської діяльності, оскільки обмеження у доступі до веб-сайту для продавця товарів, що здійснює їх продаж через такий сайт, за своїми наслідками фактично прирівнюється до обмеження продажу товару. У зв’язку із цим слід відзначити, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», реалізація товарів може бути зупинена повністю чи частково виключно за рішенням суду, яке приймається за наслідками розгляду адміністративного позову, що подається органом державного нагляду на підставі складеного акту перевірки, в якому зазначені  порушення, що є достатніми для впровадження зупинення реалізації товарів (абз. 1 ч. 5 ст. 4, абз. 1 ч. 7 ст. 7 цього Закону). 

2) Проектом передбачається встановити можливість оскарження рішення Держпродспоживслужби про призупинення доступу до веб-сайту, про накладання штрафних санкцій на суб’єктів електронної комерції та операторів послуг проміжного характеру до Мінекономрозвитку у порядку, визначеному КМУ (доповнення ст. 20 ЗУ «Про електрону комерцію»). Слід зазначити, що будь-яка проміжна апеляційна процедура оскарження у позасудовому порядку створює значні корупційні ризики, та потребує належного обґрунтування, яке, на жаль, відсутнє у супровідних документах до цього законопроекту. 

3) Проектом пропонується: «Якщо оплату відповідно до умов електронного договору отримує оператор платіжної системи або інша уповноважена продавцем (виконавцем, постачальником) особа, то вони повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) передбачений законодавством розрахунковий документ, електронний платіжний документ, інший належним чином оформлений документ, що підтверджує факт та обсяг проведеного розрахунку  із зазначенням дати його здійснення.»

У зв’язку із цим слід констатувати про невдалу спробу вирішення і цієї проблеми, оскільки:

- питання порядку застосування РРО та видачі відповідних розрахункових документів регулюються нормами спеціального Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до якого і варто вносити зміни, щоб вирішити відповідні проблемні питання;

- запропоноване формулювання не дає змогу дійти однозначного висновку про те, хто саме (продавець товару чи оператор доставки, який приймає оплату за товар (так звана «післяплата»), чи оператор платіжної інфраструктури, який переказує кошти в оплату за товар) та в який момент (в момент відвантаження товару продавцем чи в момент передачі товарі покупцеві, чи в момент отримання від покупця коштів, чи в момент зарахування коштів на рахунок (касу) продавця) має надати покупцеві розрахунковий документ, що підтверджує саме факт продажу товару, а не факт здійснення операції з переказу коштів, враховуючи той факт, що особа, яка здійснює такий переказ, здійснює  іншу самостійну розрахункову операцію  - переказ коштів, та не є власником товару, що передається покупцеві.