Чому обличчя, створені штучним інтелектом, здаються реалістичнішими за справжні

Сучасні нейромережі досягли такого рівня розвитку, що здатні створювати зображення облич, які не лише вводять в оману глядачів, а й здаються «правдоподібнішими», ніж фотографії реальних людей. За даними нового дослідження, головна причина цього феномену — особливий підхід штучного інтелекту до формування зовнішності: він створює не унікальні риси, а математично досконалий середній портрет.

Дослідження: чому ми не відрізняємо штучні обличчя від справжніх

У дослідженні, опублікованому в British Journal of Psychology, вчені проаналізували, як люди розпізнають портрети, згенеровані нейромережею. Особливу увагу приділили так званим «суперрозпізнавачам» — людям з унікальною здатністю ідентифікувати обличчя та запам’ятовувати їхні риси. До експерименту долучилися 36 таких експертів і 89 підготовлених учасників.

Учасники переглянули 200 зображень, половина з яких була створена штучним інтелектом, а інша половина — справжні фотографії. Результати виявилися несподіваними: більшість людей не змогли відрізнити підроблені портрети від справжніх, демонструючи точність, подібну до випадкової. Навіть «суперрозпізнавачі» змогли досягти лише 57% правильних відповідей, що свідчить про складність завдання для всіх груп.

“Звичайні учасники практично не могли відрізнити підробки від оригіналів, демонструючи точність на рівні випадкового вгадування. Суперрозпізнавачі впоралися краще, але навіть їхній результат зупинився на позначці 57%. Це означає, що задача залишається надскладною навіть для тих, чий мозок заточений під ідентифікацію облич”.

Гіперусередненість: секрет переконливості штучних облич

Ретельний аналіз показав, що реальні обличчя розподіляються у своєрідному «просторі облич» широко й нерівномірно, демонструючи безліч дрібних, індивідуальних особливостей. Натомість згенеровані ШІ портрети концентруються ближче до центру цього простору — у зоні середніх, гармонійних рис. Цей ефект отримав назву «гіперусередненість»: алгоритми свідомо пригнічують рідкісні деталі та підсилюють найпоширеніші риси, формуючи зразковий, бездоганний образ людини.

Саме ця відсутність природних дефектів і специфічних комбінацій ознак робить штучні обличчя привабливими та переконливими для більшості людей. Нейромережа створює портрети, які здаються гармонійнішими та більш «правильними», ніж справжні, у той час як у реальному житті кожна людина має свою унікальну, з погляду статистики, «нелогічну» зовнішність. Досвідчені розпізнавачі інтуїтивно відзначають надмірну типовість штучних портретів, тоді як більшість учасників орієнтується на привабливість і емоційність зображень.

Дослідники застерігають: використання ШІ-згенерованих портретів у судових процесах або психологічних тестах може призвести до викривлення сприйняття. Такі зображення не є нейтральними, вони систематично зміщені в бік ідеалізованої норми, що підкреслює важливість розвитку навичок розрізнення штучних облич в епоху дипфейків.

Поки штучний інтелект змушує нас сумніватися у власних очах, технології продовжують відкривати нові можливості для застосування мовних моделей, зокрема у сфері комунікацій та оптимізації роботи супутників.

Источник: kurazh.org