Чому Facebook та YouTube блокують український контент
Днями стало відомо, що одразу низка українських YouTube-блогерів, які займаються розвінчуванням кремлівських фейків, стали жертвами атаки російських ботів, пише Яна Ставська, УНІАН.
Блогерка Тетяна Микитенко після блокування каналу "Рагулі" подала скріншот відповіді модераторів на її апеляцію, у якій чітко йшлося про те, що хостинг не повертатиме їй канал з понад 200 тисячами підписників через неодноразові скарги за нібито "мову ворожнечі". Достатньо пригадати, коли у 2018-му "московський" YouTube заблокував ролики української спецслужби з заголовком про те, що "ФСБ активізує диверсійну роботу в Україні", щоб упевнитися, що у підході до Микитенко не було ніякої прикрої помилки.
Справа в тім, що на восьмому році війни з Росією український контент у YouTube модерується… з офісу в Москві. Ще раз: на восьмому році війни з Росією україномовний контент модерується Москвою. Чи не робить сам факт збройної агресії Росії проти України цю модерацію заангажованою? Даруйте, але контент не поза політикою, навпаки – саме він переважно й стає зброєю в руках агресора в сучасних реаліях ведення війн.
"Рука Кремля"
Наскільки офіс YouTube в Москві лояльний до кремлівської машини дезінформації можна перевірити, просто перейшовши на російські федеральні канали у відеохостингу – тут вам і фейки про вакцинацію, і про прямі залякування нападом Росії на Україну, і про заперечення існування українців як нації. Всі ролики – у вільному доступі, не заблоковані. Хіба, вельмишановні, це не порушує правила користування YouTube? Так, бувають приємні винятки, коли за вказівкою центрального офісу в США тимчасово банять відверто пропагандистські ресурси у YouTube. Але з огляду на користувацький досвід це справді радше винятки. YouTube – дотепер кладовище україномовного контенту в "рекомендаціях" і керований московським офісом "стрімінговий сервіс" для кремлівської пропаганди.
Хто керує контентом – той керує суспільством
Як справедливо зауважив український ігровий блогер OldBoi в одному зі своїх відео, офіс Москви досі навіть не надав українцям доступ до вмонтованої системи спонсорства каналів (аналогу "патреону"), хоч він є навіть у білорусів.
У вересні міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров запропонував американцям відкрити в Україні представництво YouTube, до цього ті відповідали, що доцільності в цьому немає. Чи свідчить така повільна реакція YouTube, що творці найбільшого відеохостингу в світі просто не хочуть брати на себе відповідальність за дітище і шкоду, яку воно часто завдає неангломовним країнам, особливо тим, кому "пощастило" жити поряд з Росією?
"Корисна" неуважність Facebook
Схоже, такої думки і Марк Цукерберг. Хоча його позиція щодо модерування контенту у Facebook вже ні для не секрет, все ж варто нагадати про "Facebook Papers", а саме – розділ з розслідування про недостатню модерацію неангломовного контенту, через що у стрічку новин (наприклад, українців) потрапляють фейки, маніпуляції та "мова ворожнечі", оскільки на боротьбу проти фейків Facebook 87% бюджету спрямовував на США, і тільки 13% - для інших країн.
Таке нехлюйське ставлення Facebook до модерації має й іншу сторону – це бан за "незрозуміло що". І дуже часто жертвою цього бану теж, на жаль, стає український сегмент, особливо – онлайн-видання. Як пише ДМ, у Facebook є свій "блек-ліст" з 15 українськими організаціями, назву яких заборонено вживати у соцмережі. За, наприклад, згадку про добровольчий полк "Азов" ЗМІ можуть отримати "страйк" і щонайменше зниження охоплення сторінки.
Або бан без пояснень на скарги невідомих про критику російсько-української війни. І в цьому випадку неуважні модератори (свідомо чи несвідомо) допомагають в інформаційній війні Росії проти України, як й агресивній політиці будь-якої іншої неангломовної країни світу.
Все тому, що на скаргу спершу реагує штучний інтелект. Групам однодумців — або ж, припустімо, агентів чи ботів, які працюють на спецслужби, — доволі легко запустити механізм видалення контенту, поскаржившись на допис або сторінку. А скасувати це рішення, достукавшись не до штучного інтелекту, а до живого працівника мережі, украй нелегко. І цим вигідно користуються "ферми Пригожина".
Повсякчас Роскомнагляд намагається впливати на Facebook, Google й окремо YouTube, бо, на відміну від пересічного українця, для якого очевидною політикою є лише суто політичні ролики, а все решта – то, так би мовити, нешкідливе, "поза політикою", російський регулятор давно засвоїв, що будь-який контент в мережі може впливати на політичні настрої населення.
Хто керує контентом – той керує суспільством. І, дехто, мабуть, здивується, для цього необов’язково застосовувати "Гради" чи БПЛА. Достатньо клацнути "поскаржитися".