Чому дедалі більше країн забороняють дітям користуватися соцмережами, — The Economist

У свіжому аналізі The Economist йдеться про те, як соцмережі перепрограмовують дитинство, що таке «розлад користування соцмережами» та чи здатні урядові обмеження випередити алгоритми з елементами ШІ, які змінюються швидше, ніж вчені встигають їх дослідити. Texty.org.ua наводять скорочений переклад матеріалу.

«Ти скролиш бездумно й втрачаєш відчуття часу», — зізнається Рамон, 15-річний іспанець, описуючи свої звички у соцмережах. «Бачиш дівчат, які сексуалізують себе, аварії, дуже жорстокі речі», — продовжує він. «Усі, кого я знаю, бачать такий контент». Особливо у школі, вважає він, користування соцмережами «дуже псує голову й увагу».

Та план іспанського уряду заборонити дітям до 16 років соцмережі, оголошений цього місяця, залишає Рамона байдужим. Його ровесники легко знайдуть способи обійти заборону, переконаний він. Мати погоджується. І якщо діти все одно будуть у соцмережах, вона воліла б, щоб уряд намагався обмежити найшкідливіші ефекти через регулювання: «Загальна заборона звучить суворо, але насправді штовхає підлітків до ризикованішого, потайного користування».

Не лише іспанський уряд непокоїться через дітей і соцмережі. Австралія заборонила акаунти для молодших 16 років у грудні. Друга палата британського парламенту проголосувала за подібні обмеження у січні, так само нижня палата Франції. Австрія, Чехія, Данія, Греція, Індонезія, Малайзія та Норвегія теж розглядають заборони. У Бразилії з наступного місяця вимагатимуть вікової верифікації у соцмережах.

Китай, який раніше запровадив комендантську годину для геймерів, у 2019 році ввів необов’язкові ліміти часу для дітей у соцмережах. У кількох штатах США вже обмежили доступ для молодших підлітків; інші регулюють інакше. Наприклад, Каліфорнія скоро обмежить алгоритмічні стрічки для неповнолітніх. А в американських судах 9 лютого почалися слухання у двох знакових процесах — проти Meta та YouTube щодо нібито залежності від їхніх застосунків і проти Meta щодо того, чи достатньо її платформи захищають дітей від онлайн-хижаків.

«Тривожне покоління»

Ця хвиля юридичних обмежень стане великою зміною для життя підлітків, які, наприклад у США, проводять у соцмережах майже п’ять годин щодня й використовують їх для всього — від стосунків до виконання домашніх завдань. Вона також загрожує похитнути індустрію, що генерує сотні мільярдів доларів на рік від реклами. Але впровадження нових правил, як передбачають Рамон і його мати, буде складнішим, ніж думають їхні прихильники. Уже очевидні деякі небажані наслідки.

Протягом років мінімальний вік для більшості платформ становив 13. Цю межу широко прийняли після ухвалення в США закону COPPA 1998 року, який мав захищати приватність дітей онлайн. Її масово ігнорують користувачі й майже не контролюють самі компанії, які здебільшого просто питають нових членів, чи вони достатньо дорослі, й вірять на слово. Хоча платформи запевняють, що відсіюють неповнолітніх, роблять вони це вкрай погано. Опитування британського регулятора Ofcom показують, що серед дітей 10–12 років понад половина користується Snapchat, понад 60% — TikTok і понад 70% — WhatsApp. Усі три застосунки мають формальну мінімальну межу у 13 років.

Уряди, які раніше заплющували очі на такі практики, тепер вирішили, що соцмережі «завдають соціальної шкоди нашим дітям», як каже прем’єр Австралії Ентоні Албаніз. Найнагальніше занепокоєння — що соцмережі провокують депресію й дають доступ хижакам, у крайніх випадках призводячи до самогубств чи насильства. Книжки на кшталт «Тривожне покоління» Джонатана Гайдта переконали багатьох, що смартфони й соцмережі шкідливо перепрограмовують дитинство. Якщо не брати до уваги інше, соцмережі забирають у дітей величезну кількість часу, який багато батьків хотіли б бачити використаним інакше.

Деякі дослідники навіть пропонують новий медичний діагноз — «розлад користування соцмережами», змодельований на вже існуючих діагнозах залежності від ігор чи азартних ігор. Серед критеріїв — втрата контролю над потягом до застосунків, постійний дистрес через користування та нехтування базовими функціями (сон, самоопіка, контакт із друзями й родиною) та обов’язками (домашні завдання, зустрічі). Дослідження 11–15-річних у 27 європейських країнах і Канаді на основі даних 2017–18 років показало середній рівень проблемної залежності у 7% — від 3% у Нідерландах до 14% в Іспанії.

Дослідження свідчать, що соцмережі погіршують стан тих дітей, які й так більш уразливі. Більшість дітей, яких цькують онлайн, зазнають булінгу й у реальному житті; кривдники часто ті самі. Одне дослідження 17–25-річних із проблемами психічного здоров’я показало, що відмова від соцмереж на три тижні трохи покращила їхнє самопочуття.

Чи шкодять соцмережі пересічній дитині — менш однозначно. Огляд досліджень під керівництвом Емі Орбен із Кембриджського університету виявив стабільні докази невеликої кореляції між часом у соцмережах і проблемами психічного здоров’я, як-от депресія чи асоціальна поведінка. Але більшість досліджень ґрунтується на самозвітах, які часто неточні (краще встановлювати автоматичні трекери на пристрої). Тому багато дослідників ставлять результати під сумнів.

Насамперед вони вважають, що кількість часу у соцмережах може бути не такою вже й важливою для психічного здоров’я. Ймовірно, значно більше має значення те, що саме діти роблять у застосунках (чи здебільшого спілкуються з друзями?), контекст (чи гортають серед ночі?) і який контент показують алгоритми. Розплутати цю складність можна лише маючи доступ до детальних даних на рівні окремих користувачів, які технологічні компанії рідко розкривають.

Оскільки соцмережі швидко змінюються, додаючи нові функції й алгоритми з елементами ШІ, дослідженням важко встигати. Отримати фінансування на ґрунтовне дослідження й запустити його може зайняти роки. «TikTok став дуже популярним серед підлітків лише за останні два-три роки», — каже Вікторія Гудʼєр із Бірмінгемського університету. «Наукова сфера лише починає наздоганяти цю тенденцію».

Складнощі заборон

Хай якими б були недоліки досліджень, виборці, схоже, переконані. Торік компанія Ipsos опитала людей у 30 країнах, чи слід виключити дітей до 14 років із соцмереж. У кожній країні більшість висловилася «за». Політика має підтримку серед різних демографічних і політичних груп, як мало яка інша тема. Навіть у надзвичайно поляризованій Америці і республіканці, і демократи схвально ставляться до цієї ідеї. Політики фактично «штовхають відчинені двері».

Перетворити цю підтримку на закон не так просто. Перша складність — вирішити, що саме забороняти. Австралія виключила месенджери на кшталт iMessage та WhatsApp, чим викликала скарги від Snapchat, який заявляє, що три чверті часу його австралійські користувачі проводять саме у повідомленнях чи дзвінках. (Проте він потрапив під заборону через додаткові функції, як-от відеострічка.)

Деякі батьки вже лобіюють включення відеоігор, адже онлайн-ігри на кшталт Roblox дозволяють соціальні взаємодії з друзями й незнайомцями. YouTube, який спершу сподівався уникнути заборони завдяки освітньому контенту, зрештою теж потрапив до списку. Деякі застосунки, формально не охоплені забороною, запровадили вікові перевірки. Наприклад, Substack почав обмежувати доступ до певних функцій в Австралії та Британії, посилаючись на нові закони щодо контенту.

FaceBlock

Наступний виклик — визначення віку користувачів. Щоб не перевіряти кожного дорослого клієнта, австралійські компанії почали блокувати тих, кого вважають молодшими за 16. Дехто був ідентифікований за датою народження, інші — за аналізом поведінки: кого вони читають, із яким контентом взаємодіють. Meta застосувала штучний інтелект, щоб виявляти користувачів, які видають себе за старших. Але з огляду на те, що у Британії понад третина дітей 10–12 років заявляють, що користуються Instagram, порушуючи правила, система далека від бездоганності.

Тим, кого підозрюють у надто юному віці, дають шанс довести протилежне. Один із методів — сканування обличчя. Тут теж допомагає ШІ: компанія Yoti, яка надає оцінки віку для Meta та інших, стверджує, що алгоритм краще вгадує вік, ніж пересічна людина. Але ШІ успадкував людські упередження з навчальних даних: Yoti може визначити вік білого підлітка-хлопця з точністю до десяти місяців, а темношкірої дівчини — із похибкою півтора року. Австралійські підлітки, втім, знаходять способи обдурити «роботів»: показують камері старшого друга чи морщать обличчя, щоб виглядати зморшкуватими. «Бажання дотримуватися правил низьке», визнає втомлений технічний директор.

Якщо інші методи не спрацьовують, користувачі можуть довести свій вік, завантаживши особисті документи. Це має ризики. У жовтні платформа Discord оголосила, що один із її партнерів із клієнтської підтримки був зламаний, і зловмисники отримали доступ до фото посвідчень, імен користувачів, електронних адрес та платіжної інформації. Малайзія розглядає плани вимагати ID при реєстрації акаунта. Уряд пояснює це захистом дітей і боротьбою з шахрайством, але правозахисники підозрюють інші мотиви — бажання знати, хто стоїть за анонімними постами.

Техкомпанії сперечаються, хто має нести тягар перевірки віку. Деякі соцмережі вважають, що це слід робити на рівні пристрою — операційні системи Apple, Google чи Microsoft мали б перевіряти вік власника й анонімно підтверджувати його право користуватися соцмережами, сайтами для дорослих чи азартними платформами. Ці компанії відповідають, що саме ті, хто створює потенційно шкідливі сервіси, мають відповідати за їхнє регулювання, і нагадують, що багато комп’ютерів використовують люди різного віку. Тим часом на ринку з’являються спеціалізовані сервіси. AgeKey, продукт, який використовують Meta та інші, перевіряє вік через скан обличчя чи документи й потім підтверджує користувача для доступу до вікових сервісів.

Ще зарано казати, наскільки ефективна австралійська заборона. Уряд повідомив, що за кілька днів після її запровадження було деактивовано 4,7 млн акаунтів — велика цифра, враховуючи, що дітей 8–15 років у країні лише 2,5 млн. Інші вважають, що багато акаунтів залишилися поза увагою. Раніше уряд встановив, що 95% підлітків старшого віку користуються хоча б одним сайтом. Багато хто має кілька акаунтів на одній платформі (один для батьків, інший для друзів). До того ж частина видалених акаунтів була неактивною. У результаті, попри 4,7 млн видалень, багато молодих людей, схоже, й далі користуються соцмережами. «Усі, кого я знаю, напевно знайшли спосіб обійти заборону, й це мало що змінило», — каже 14-річна дівчина з Мельбурна.

Дехто боявся, що підлітки обходитимуть заборони через VPN — програми, які маскують країну користувача. У Британії їхня популярність різко зросла після закону про вікові перевірки на порносайтах. Але компанія Apptopia повідомляє, що до кінця січня використання десяти найпопулярніших VPN в Австралії було лише на 10% вищим, ніж до заборони. І діти, схоже, не масово перейшли на менші соцмережі. У перші дні після заборони застосунки Lemon8 і Coverstar показали стрибок завантажень. Але згодом їхні показники повернулися до попереднього рівня. Ефект «мережевих зв’язків» може ускладнювати австралійським підліткам масове переселення своїх соціальних кіл.

Хто виступає проти заборон

Деякі діти можуть перейти на інші платформи, які не охоплені заборонами, як-от месенджери чи ігрові сервіси. Проблема в тому, що найсерйозніші онлайн-загрози підуть за ними. «Проблеми зловмисників і криміналу не зникнуть. Вони просто мігрують туди, де перебувають діти», — прогнозує Енді Берроуз, директор Molly Rose Foundation, створеної на честь 14-річної британки, яка, як вважається, наклала на себе руки частково через депресивний контент в Instagram. Берроуз, який раніше працював над протидією сексуальному насильству над дітьми, стверджує, що найнебезпечніші платформи для дітей — це зашифровані месенджери, ігрові сервіси та інші онлайн-спільноти, які зазвичай не охоплюють заборони соцмереж. «Як людина, яка бачила найтемніші речі, які тільки можна уявити, саме ця загроза не дає мені спати ночами», — каже він.

Це одна з причин, чому багато дитячих правозахисних організацій, можливо несподівано, виступають проти загальних заборон. Molly Rose Foundation — серед 42 підписантів відкритого листа у Британії, де також є Національне товариство із запобігання жорстокому поводженню з дітьми, які виступили проти заборони. Вони вважають, що такі заходи створюють хибне відчуття безпеки й водночас «обрив» для 16-річних, яких раптово випускають у «чисті» застосунки без жодного досвіду користування соцмережами. «Ви навчаєте дітей плавати чи кидаєте їх у глибину, коли їм виповнюється 16?» — запитує Кетрін Модекі з Kids Research Institute Australia.

Замість виключення дітей, правозахисні групи наполягають: технологічні компанії слід змусити робити складнішу роботу — робити свої платформи більш дружніми до дітей. Instagram, TikTok та YouTube, серед інших, запровадили «підліткові акаунти» з функціями безпеки — відфільтрованим контентом і попередженнями про надмірне користування. Австралійська заборона не враховує такі продукти й тим самим знижує стимул їх розробляти та вдосконалювати. Навіть платформи без спеціальних дитячих версій зазвичай підлаштовують контент під користувача, тож підлітки можуть бачити інший матеріал, ніж дорослі. Але це працює лише тоді, коли користувач заходить у свій акаунт. Дітям в Австралії тепер заборонено мати акаунти, проте вони й далі можуть користуватися соцмережами без входу. Це означає, що вони бачать нефільтровану стрічку.

Источник: texty.org.ua