Без GPS: українсько-естонська компанія створила технологію, яка рятує життя військових

Українсько-естонська компанія Farsight Vision починала як волонтерський проєкт, а сьогодні створює програмне забезпечення, яке перетворює дані з безпілотників на цифрові моделі місцевості для планування бойових дій. Ці рішення вже допомагають військовим працювати в умовах РЕБ, планувати операції та безпечніше проводити ротації. Про створення компанії, сучасну фотограмметрію, цифрові двійники поля бою та технологічні виклики війни в ефірі Армія FM розповіла співзасновниця Farsight Vision Вікторія Яремчук.

— Вікторіє, почнемо з самого початку. Як виникла компанія Farsight Vision і що стало тригером до її появи? І до чого тут Естонія?

— Як і багато проєктів, які з'явилися за останні чотири з половиною роки, ми починали як волонтерський проєкт. У певний момент зрозуміли, що будемо дуже повільно рухатися, якщо розроблятимемо програмне забезпечення лише на волонтерських засадах і у вільний час. По-перше, ми самі бачили, що це потрібно. По-друге, були запити безпосередньо з фронту. Це були наші друзі й колеги, які воювали. Коли кажу «наші», маю на увазі мене та мого співзасновника Володимира, з яким ми навчалися разом в Українському католицькому університеті. Саме тоді й виникла ідея — допомогти працювати з великими масивами даних, які тоді надходили переважно з Mavic та інших розвідувальних безпілотників. Ця інформація використовувалася лише в момент польоту, а потім фактично зникала. Ми подумали: чому б не обробляти її і не використовувати під час наступних бойових операцій? Фактично ми хотіли перетворити ці дані на картографічну інформацію. Зараз картографи, мабуть, образяться, бо це не зовсім карти, але це інформація про простір, яка дозволяє значно якісніше планувати бойові дії. Ми також знали від друзів і військових, що супутникові дані надходили нерівномірно, часто були застарілими й доступними лише на високому рівні командування. Для стратегічного планування цього вистачало, але на тактичному рівні, особливо для піхоти, такої інформації було недостатньо. Якщо потрібно побачити дуже маленький об'єкт — антену чи іншу дрібну деталь, — супутник цього просто не дозволяє зробити.

— Але завдяки вам це стало можливим. Якщо пояснювати просто, що саме ви створюєте? Це карта? 3D-модель? Як це працює?

— Безпілотник виконує політ і збирає фото або відео. Після цього ці матеріали обробляються і перетворюються на геопросторові шари. Якщо говорити ще простіше — це своєрідні шари карти, які містять не лише довжину й ширину, а й висоту. Вони дають дуже точне уявлення про рельєф місцевості. Ми створюємо два основні продукти — ортофотоплан (або ортомозаїку) та тривимірну модель місцевості. Фактично це результат фотограмметричної реконструкції — математичного перетворення великої кількості фотографій. Насправді це інструмент, який перетворює аеророзвідувальну інформацію на дані, що дозволяють зрозуміти місцевість, провести точні вимірювання та планувати бойові дії. До війни фотограмметрію широко використовували в цивільній сфері — для забудови територій, реконструкції об'єктів, моніторингу критичної інфраструктури. Але тоді це була дуже ручна робота. Нею займалися вузькопрофільні спеціалісти — фотограмметристи. Ми ж одразу зрозуміли, що в Силах оборони немає десятків тисяч таких спеціалістів. Тому вся система мала бути максимально автоматизованою. Коли в систему потрапляє стрім, відео або фотографії, вона автоматично обробляє інформацію. Людина фактично натискає одну кнопку і отримує цифровий двійник потрібної ділянки місцевості, з яким можна працювати далі. Спочатку ми лише експортували ці дані до систем «Кропива», «Дельта» та інших платформ планування. Зараз уже частину підготовчої роботи можна виконати безпосередньо в нашій системі, а вже потім передати інформацію до інших військових платформ.

— Але сучасна війна — це постійне технологічне протистояння. Безпілотники перебувають під загрозою РЕБ, їх збивають. Як працювати в таких умовах?

— Насправді викликів набагато більше. Класична академічна фотограмметрія працює лише за двох умов: коли є GPS і використовується лідар. Лідар — це лазерний сенсор, який створює хмару лазерних точок. На практиці в бойових умовах його використовувати дуже складно. Для повітряних безпілотників це ще й небезпечно, тому що лазер добре помітний. Що стосується GPS, думаю, на п'ятому році повномасштабної війни вже не потрібно пояснювати, що це майже розкіш. Коли ми починали працювати у 2023 році, ще залишалися окремі ділянки, де GPS був доступний. Але це вже тоді було радше винятком. Сьогодні фактично вся лінія бойового зіткнення працює в умовах активної дії РЕБ. Саме тому значна частина наших розробок була спрямована на можливість працювати без GPS і без лідара. Ми також співпрацюємо з іншими виробниками, які займаються цифровим зв'язком, щоб забезпечити передачу якісного фото та відео на великі відстані. Ще один виклик — це якість даних. Якщо у 2023 році ми працювали переважно з Full HD, то зараз отримуємо матеріали вже у форматі 12К. Це зовсім інші обсяги інформації, значно більше навантаження на систему, хоча кінцевий користувач цього навіть не бачить. Натомість отримує набагато точнішу картину місцевості. Фактично ті цифрові двійники, які ми створюємо, вже допомагають працювати навіть у зоні активної дії РЕБ. Наприклад, вони дозволяють піхоті значно якісніше планувати ротації на позиції та з позицій. Є вже підтверджені випадки, коли використання наших продуктів допомогло мінімізувати ризики під час таких ротацій. Саме цим ми найбільше пишаємося, тому що наші рішення реально допомагають зберігати життя українських військових.

— Чи є у росіян щось подібне до ваших рішень?

— Є, принаймні один інструмент, про який мені відомо. Я не буду його називати чи рекламувати. Він також дозволяє створювати цифрові двійники місцевості, але він ручний. Тобто там потрібна робота професійних фотограмметристів, і немає автоматизації, яка дозволяє натиснути одну кнопку й швидко отримати результат. З огляду на централізовану систему ворога, для них це певною мірою працює. Але, наскільки я розумію, він більше використовується для штабного, оперативного рівня планування. Не думаю, що він створювався з думкою про піхоту. Також цей інструмент, за моїми даними, розроблявся в Санкт-Петербурзькому геодезичному інституті. Це знову ж таки про централізацію. І ще один момент: його безкоштовні «зламані» версії поширювалися в інтернеті, але це не просто ризикований софт. Він може мати доступ до інших програм на комп’ютері користувача. Тому якщо хтось із ним стикається — варто бути дуже обережним.

— Український MilTech зараз розвивається дуже швидко. Але з якими внутрішніми проблемами ви стикаєтесь найбільше? Бюрократія, інвестиції, компоненти?

— Виклики залежать від того, про які компанії ми говоримо — hardware чи software. Є компанії, які виробляють «залізо»: дрони, системи РЕБ тощо. А є такі, як ми, які займаються програмним забезпеченням. У нас різні проблеми, але є і спільні. Перша — це експорт і правила міжнародної співпраці. Друга — це бюрократія. І третя — це розуміння того, як MilTech інтегрується в державну систему. Якщо говорити про програмне забезпечення, то воно досі перебуває в «сірій зоні». Немає чітких нормативних актів, які б визначали, як його використовувати, якщо воно створене поза межами Сил оборони.

— Наскільки важливим є експорт і чи є інтерес до ваших рішень за кордоном?

— Це дуже комплексне питання. Експорт не повинен жодним чином шкодити забезпеченню українських військових. Це базовий принцип. Але водночас це інструмент, який може створювати двосторонні відносини між Україною та країнами-партнерами. Тобто це не про те, щоб щось «забирати» у фронту. Це про те, щоб Україна могла також щось пропонувати світу. Є вже дискусії про продаж або експорт оборонних технологій, але тільки у випадках, коли є надлишок і це не впливає на фронт. І тут важливо, що наш досвід — це унікальна комбінація розробок разом із Силами оборони та партнерами. Ці рішення могли б суттєво посилити обороноздатність країн Європи та НАТО. Але поки що держава не використовує цей потенціал повною мірою, хоча могла б.

— Тоді логічне уточнення: чому компанія зареєстрована в Естонії?

— Є кілька причин. Перша — це можливість залучення інвестицій. В Україні це дуже складний процес для компаній, які повністю зареєстровані тут. Друга — це можливість оформлення міжнародних партнерств і спільної інтелектуальної власності (Joint IP). Третя — це загальна прозорість і цифровість естонської системи управління бізнесом. Естонія в цьому плані дуже ефективна. Україна, до речі, вже багато в чому її навіть випереджає, але є нюанси — передусім у сфері експортного контролю та інвестиційних механізмів. Ще один важливий момент — це можливість працювати без обмежень, які накладаються в Україні на подібні структури. І так, Естонія дуже підтримує Україну, і це взаємно корисна співпраця.

— Є ще одна проблема, про яку ви згадували: кодифікація і NATO NSN-код. Чому це важливо?

— Це одна з ключових проблем для українського програмного забезпечення. Наразі програмні продукти не можуть отримати окремий NSN-код НАТО. Це означає, що вони можуть брати участь у закупівлях лише як частина апаратно-програмного комплексу. Тобто окремо софт практично не може бути повноцінним об’єктом закупівлі або стандартизації.

— Хто має це змінити? Верховна Рада, Міноборони?

— Зараз процес уже запущений, значною мірою завдяки активності самих виробників. Нещодавно навіть відбувся круглий стіл у Міністерстві оборони щодо легалізації програмного забезпечення. Рух є, але він доволі повільний. Фактично вже підготовлені певні шаблони змін до законодавства. Питання — у пріоритетах. Якщо є розуміння, що програмне забезпечення є так само важливим, як і озброєння чи боєприпаси, тоді рішення можна ухвалювати значно швидше.

— Від кого сьогодні залежить вирішення цих проблем? Потрібні зміни на рівні Верховної Ради, Міністерства оборони чи інших органів?

— Зараз цей процес уже запущений, і не в останню чергу завдяки активності нас, виробників програмного забезпечення. Буквально днями відбувся круглий стіл, присвячений легалізації програмного забезпечення. Певні кроки вже робить цифровий директорат Міністерства оборони. Так, цей процес рухається не так швидко, як хотілося б. Якщо говорити відверто — доволі повільно. Водночас зміни, які потрібно запровадити, стосуються великої кількості постанов, нормативних актів та інших документів. Це комплексна робота.

— Хто має ухвалити остаточні рішення?

— Думаю, якщо для Міністерства оборони, Генерального штабу та всіх, хто ухвалює рішення, буде очевидною важливість програмного забезпечення для впровадження інновацій і розвитку оборонних спроможностей, тоді необхідні рішення можна буде прийняти досить швидко. Йдеться про те, щоб дати можливість активніше розробляти ті технології, які наш противник уже давно створює централізовано.

— Тобто необхідно пролобіювати відповідні законодавчі зміни?

— Насправді певні механізми вже розроблені. Є готові шаблони змін до окремих законодавчих актів. Питання не в тому, що нічого не зроблено. Питання в пріоритетності. Потрібно донести до тих, хто ухвалює рішення, що програмне забезпечення сьогодні має бути таким самим важливим елементом оборони, як кінетична зброя, боєприпаси чи будь-які інші військові спроможності. Коли ми говоримо про українські інновації та MilTech, ми завжди наголошуємо, що Україна швидка, технологічна та інноваційна. Але для цього необхідно створити відповідні умови.

— Сподіваюся, що після нашої розмови відповідні висновки будуть зроблені, а процеси пришвидшаться. Не будемо викидати слово "перемога" зі свого лексикону.

— Так, я також дуже сподіваюся, що ці процеси пришвидшаться.

— Що б ви хотіли сказати українським військовим, які нас зараз слухають?

— Передусім хочу подякувати за захист, за стійкість і за мужність. Мені дуже пощастило працювати з неймовірними людьми. Це військові, які постійно навчаються, змінюються, освоюють нові технології й роблять усе можливе, щоб ще краще захищати Україну. Насправді багато того, що ми створили як компанія, було б просто неможливим без постійної співпраці із Силами оборони. Саме військові допомагають нам зрозуміти, які рішення потрібні сьогодні на полі бою, що потрібно вдосконалити і як зробити наші продукти ще ефективнішими. Тому я хочу ще раз щиро подякувати кожному, хто сьогодні боронить Україну. І, як завжди, побажати одного — бережіть себе. Попереду в нас ще дуже багато роботи, яку ми маємо зробити разом.

Источник: armyfm.com.ua