29 вироків за перешкоджання ЗСУ на Полтавщині у 2025 році – умовні
У 2025 році на Полтавщині суди винесли 29 вироків за перешкоджання діяльності Збройних сил України. Серед них адміністрування Telegram- і Viber-каналів.
Речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін в інтерв’ю ЗМІСТу розповів, що усі ці вироки були умовними, а тривалий розгляд справ формує у суспільстві відчуття безкарності.
За словами Істоміна образи, погрози та публічне приниження військовослужбовців трапляються практично щодня. Водночас вироків за приниження честі й гідності військових в області небагато:
«Образи, погрози, публічне приниження військовослужбовців трапляються практично щодня. Але вироків за приниження честі і гідності військовослужбовців в області дуже мало. Можливо, причина в тому, що за цією статтею військовослужбовець має особисто звертатися до суду, а в умовах служби це зробити вкрай складно. Тому значна частина таких випадків взагалі не доходить до судового розгляду».
Перешкоджання діяльності ЗСУ кваліфікують за статтею 114 Кримінального кодексу України. Йдеться не лише про фізичне насильство чи блокування дій військовослужбовців, а й про інші форми втручання.
За даними судових реєстрів, у 2025 році на Полтавщині винесли 29 вироків за цією статтею. У 22 випадках йшлося про поширення в Telegram і Viber інформації, яка дозволяла уникати мобілізаційних заходів. Ще шість вироків стосувалися підроблення повісток і медичних документів.
Лише один вирок був пов’язаний із прямим фізичним перешкоджанням. У лютому 2025 року родич військовозобов’язаного, якого поліція доставила до ТЦК та направила на військово-лікарську комісію, намагався визволити його біля лікарні. Під час конфлікту він ударив військовослужбовця, а сам військовозобов’язаний утік. Суд кваліфікував дії як нанесення тілесних ушкоджень та перешкоджання діяльності ЗСУ. Покарання – один рік умовно.
За словами Істоміна, усі 29 вироків за перешкоджання діяльності Збройних сил України, винесені на Полтавщині у 2025 році, були умовними. Винятком стала справа Романа Заволоки, у якій суд призначив реальне позбавлення волі, однак вирок ухвалили через два роки.
Роман Істомін каже, що м’якість покарань і тривалий час між правопорушенням та вироком формують у суспільстві відчуття безкарності. На його думку, коли відповідальність настає через рік або два, вона втрачає стримувальний ефект.
Источник: zmist.pl.ua