"Не знаю, як жити далі": вдівець убитої у пологовому в Маріуполі
Фото вагітної, яку несуть на ношах через завали після бомбардування пологового будинку в Маріуполі, стало символічним знімком війни в Україні.
Воно уособлювало справжній жах війни, і деякий час ніхто не знав, хто ця жінка.
Її звали Ірина Калініна.
Вона була важко поранена під час авіаудару по лікарні 9 березня і згодом померла разом із дитиною, яку народила за допомогою екстреного кесаревого розтину в обласній лікарні міста.
Її чоловік Іван став біженцем і живе в Портколі в Уельсі. Він розповів, що його життя було повністю зруйноване після вбивства його дружини та сина.
"Ірина любила життя, вона була щасливою, вона йшла вперед і була для мене найкращою", - каже він.
Такою Іван запам'ятав свою дружину.
Ірина працювала менеджеркою магазину одягу в Маріуполі та дуже раділа майбутньому народженню первістка.
"Ми були дуже щасливими та радісними. Ми довго чекали на цього малюка, і нарешті він у нас з'явився", - каже Іван.
"Біль і втрата"
Подружжя чекало на хлопчика і обрало йому ім'я Мирон на честь слова "мир".
Іван, інженер металургійного комбінату в Маріуполі, згадує момент, коли лікарі повідомили йому жахливу новину:
"Я не знаю, як описати біль і втрату. Я був повністю знищеним. Я розчарувався у всьому. Я не міг повірити, що Ірина померла".
BBC Panorama поспілкувалася з трьома медиками, які намагалися врятувати Ірину та її дитину.
Пара роками намагалася народити дитину, і Ірина благала не рятувати її, дізнавшись, що її дитина не вижила.
Лікарка-анестезіолог Маріупольської обласної лікарні Оксана Кирсанова розповіла: "Дитину витягли без ознак життя. Я бачила, як по обличчях колег текли сльози".
"Це найжахливіша річ, яку я коли-небудь бачила у своєму житті. Як молоду жінку кладуть у чорний мішок разом з дитиною, яку ми поклали їй на груди", - каже вона.
Поховані разом
"Я відчуваю біль, злість. Я просто не знаю, як жити та рухатися далі", - розповідає Іван про свої відчуття, коли бачить фото Ірини на ношах.
"Їх разом поховали в Маріуполі на кладовищі. Але батьки хотіли поховати її ближче до себе, тому перепоховали її разом з дитиною в селі батьків", - додає він.
Іван переїхав до Порткола у вересні після того, як отримав дозвіл на проживання.
"Життя тут хороше, нормальне. Люди тут дуже добрі та готові допомогти, і я думаю, що мені пощастило бути тут, - розповідає він. - Я планую знайти роботу, тепер у мене є дозвіл, і спробувати жити далі".
Але Іван каже, що не може уявити майбутнє без Ірини.
"Зараз у мене немає великих надій, і я ще не звик до думки, що я один", - говорить він.
За даними української влади, від початку війни під час бойових дій у Маріуполі загинуло щонайменше 25 000 людей, а від 5 до 7 000 з них загинули під уламками після бомбардування їхніх будинків.
Довоєнне населення Маріуполя становило майже 500 тисяч людей.
На запитання, яке послання він надіслав би президенту Росії Володимиру Путіну, Іван відповів: "Я б йому сказав - "За що?".
"Ми все життя вважали, що росіяни наші брати. Він просто напав на нас, він убив нас, убив наших рідних, друзів, коханих. За що? Чому?"